ДБА́ЛИЙ, а, е, розм. Те саме, що дбайливий. * Образно. Все ніби в якомусь неладі розкинуте по стелі, але на всьому видко дбалу, люблячу жіночу руку (Гнат Хоткевич, I, 1966, 43); Господиня чиста й дбала Урожаєм заквітчала Молоде чоло (Максим Рильський, I, 1956, 443).
ДБАЛИЙ
Тлумачення слова