ДБАЙЛИ́ВІСТЬ, вості, жін. Абстр. ім. до дбайливий. І моя дрібна особа бувала предметом його [батька] дбайливості (Іван Франко, IV, 1950, 190); Скрізь Турбай бачив зразковий порядок, чистоту й розумну дбайливість (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 112).
ДБАЙЛИВІСТЬ
Тлумачення слова