ДА́ВНІСТЬ, ності, жін.
1. Велика часова віддаленість виникнення, здійснення чого-небудь; давноминулі часи. Територія Переяслав-Хмельницького району.. становить значний інтерес, зумовлений не тільки глибокою давністю східнослов’янської культури в цій місцевості, але й деякими особливостями її історичного розвитку (Мовознавство, XIV, 1957, 40); Добування стінових матеріалів з вапняку має вікову давність (Комплексне використання вапняків.., 1957, 192).
2. Довгочасне існування; застарілість. Голова райвиконкому ударив долонею по жовтій від давності папці (Олесь Донченко, II, 1956, 11);
// Час, протягом якого зберігається що-небудь. В погребах Мунтяну завжди були добрі вина, десятилітньої і п’ятнадцятилітньої давності (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 142). За давністю (років, літ і т. ін.) — з причини великої віддаленості в часі. За давністю літ неможливо відшукати слід запропащеної рукописі [рукопису] (Леся Українка, V, 1956, 393); Леся бувала в Києві, ще коли жили в Новоград-Волинську, але за давністю ті відвідини пам’ятала невиразно (Микола Олійник, Леся, 1960, 68).
3. юр. Термін, протягом або після якого втрачається або набувається право на що-небудь. Загальна трирічна позовна давність поширюється і на правовідносини, що виникли до надання чинності Цивільному кодексові (Цивільний кодекс УРСР, 1950, 3).