ДА́СТЬБІ, присудк. сл., розм., заст. Бог дасть.
1. Уживається у знач. відмови у чому-небудь.
2. Уживається у знач. заперечення, відсутності чого-небудь. І Коллара читаєте.. І всі мови Слав’янського [Слов’янського] люду — Всі знаєте. А своєї Дастьбі… (Тарас Шевченко, I, 1951, 333).