ДАРИ́ТЕЛЬ, я, чол., заст. Той, хто дарує (у 1 знач.). [Герольд:] І люди ринули юрбою, — Нема дарителю одбою! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 227); Відомо, що крім духовних осіб, до афонських слов’янських монастирів йшли на прощу й запорізькі козаки, а з іменника Зографського монастиря бачимо, що його дарителями були українські запорізькі гетьмани та інші українські діячі, члени їх родин (Український історичний журнал, 4, 1960, 67).
ДАРИТЕЛЬ
Тлумачення слова