ДАРОВИЙ

ДАРОВИ́Й, а, е. Який не оплачується; безкоштовний, одержаний даром. [Клим:] Шляхи ми добре знаємо, і дарові білети достанемо (Карпенко-Карий, II, 1960, 161); Колись поміщик феодал Потоцький даровими кріпаками вергав оці камінні брили, догоджаючи примхам молодої дружини Софії (Іван Ле, Право.., 1957, 99);
//  Який існує в природі, доступний для безоплатного використання (експлуатації); природний. — Дарова це сила — електрика, а скільки прибутку дає, полегкості людям! (Василь Кучер, Засвітились вогні, 1947, 64); Вітер є одним з дарових потужних енергетичних джерел природи (Наука і життя, 8, 1956, 38); Годували качок в основному даровим кормом водоймища (Колгоспне село, 13.II 1957, 3).