ДАРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до дарувати 1. Корою пофарбована Торбина та була, Бабусею дарована, Щоб книги берегла (Микола Шпак, Вибр., 1952, 144);
// у знач. прикм. Дарованому коневі в зуби не дивляться (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 282).
ДАРОВАНИЙ
Тлумачення слова