ДАРЧИЙ

ДА́РЧИЙ, а, е, розм. Той, що дарується. Як повідомляла газета «Більшовик» .. 1919 р., «селяни дружно везуть дарчий хліб для Леніна і Москви» (Історія УРСР, II, 1957, 153);
//  Такий, яким засвідчується дарування чого-небудь. Минуло майже десять років, як Турбай повісив шаблю з дарчою монограмою на широкий килим в кабінеті нового.. котеджу (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 8); Генеральний консул Чехословацької Соціалістичної Республіки в Києві передав Інституту історії Академії наук УРСР кілька книг, у тому числі й спогади генерала Людвіка Свободи «Від Бузулука до Праги» з дарчим написом автора українською мовою (Радянська Україна, 16.III 1961, 4).
▲ Дарча грамота; Дарчий лист і т. ін. — документ про дарування майна і т. ін. Близько до творів такого жанру, як «Руська правда», стоять досить численні грамоти.. Найдавніша з них — дарча грамота (Курс історії української літературної мови, I, 1958, 28); — Я бажаю записати до земських книг свій дарчий лист і дуже просила б пана суддю не затримувати нас (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 309).