ДАЛЕКОЗО́РИЙ, а, е.
1. Який добре бачить на великій відстані. Далекозорі, розумні очі його світяться з-під чорних брів глибокою й хвилюючою радістю (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 225);
// Який має ваду зору, що перешкоджає чітко бачити на близькій відстані; протилежне короткозорий. Він був далекозорим і близько себе бачив кепсько (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 30).
2. Те саме, що далекоглядний. Далекозорі й розумні сучасники поета швидко розгадали в ньому [М. Лермонтові] Пушкінового наступника (Максим Рильський, III, 1956, 193).