ДАХІ́ВКА, и, жін., діал. Покрівля; покрівельний матеріал. Бідна панна Маня .. Якось злітаючи, надпалена дахівка вдарила її в чоло (Ольга Кобилянська, III, 1956, 186); — Купці чужоземні дивувалися з того, що руські теж добре роблять дахівку позолочену (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 188).
ДАХІВКА
Тлумачення слова