ДА́ЧНИК, а, чол. Той, хто відпочиває на дачі (див. дача 2). Дехто з дачників каже, що на тих дачах, що на горі, теж єсть гадюки (Леся Українка, V, 1956, 13);
// Відпочиваючий взагалі. Влітку вдова наймала хату дачникам (Олесь Донченко, IV, 1957, 172); * У порівняннях. — Чому вони [студенти] зараз розсілись, як .. дачники! (Олександр Довженко, I, 1958, 476).
ДАЧНИК
Тлумачення слова