ЧЮРИ́ТИ, рить, недок., діал. Дзюрити. Там [в храмі] можна побачитись було з далеким родом, що осівся по околишніх селах, та й траплялась нагода оддячить Гутенюкам за смерть Василеву та за ту кров, що не раз чюрила з Палійчуків (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 310).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 393.