ЧВИРКАТИ і рідко ЧВІРКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Спльовувати крізь зуби. Став [Микита] навпроти Васюти, однією рукою підперся в боки, а другою держав цигарку, пихкаючи димом та раз у раз чвиркаючи через губу (Борис Грінченко, II, 1963, 470); О вер ко чвиркав байдуже в воду крізь зуби (Андрій Головко, I, 1957, 220); Щоб здаватися старшим, Гнат навіть вуса почав голити раніше пори. Він стає з дівчиною біля кладки, для чогось чвиркає у воду (Михайло Стельмах, II, 1962, 342);
// Говорити неохоче, зневажливо, крізь стулені губи. — Тільки не той, а кажи правду… — Правда і єсть, — чвіркав через губу дід (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 368).
2. Бризкати, просочуючись крізь що-небудь під тиском чогось (про болото, твань, кров і т. ін.). У повітрі вогко, аж мокро, а під ногами чвиркало багнище (Григорій Епік, Тв., 1958, 384); Стогін та ревище на майдані, а з-під нагаїв козацьких так і чвиркає селянська кров (Андрій Головко, II, 1957, 312).