ЧВАЛОМ

ЧВА́ЛОМ, присл. Дуже швидким бігом; навскач. Задерши хвіст і зігнувши голову, вона [корова] чвалом пустилася на город Панаса (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 443); Хлопці, чуючи ріку вже близько, Закричали і побігли чвалом (Іван Франко, XIII, 1954, 346); Він стрибнув у сідло і з місця погнав коня чвалом (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 126); Застояний жеребець чвалом влітає в нові вулиці (Михайло Стельмах, I, 1962, 325).
♦ Ударити чвалом див. ударяти.