ЧУЖИНКА 1, и, жін. Зменш.-пестл. до чужина.
ЧУЖИНКА 2, и, жін. Жіночий рід до чужинець. Емене, яка досі скоса поглядала на чужинок, підступилась ближче і почала оглядати їх з голови до ніг (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 289); Клекочучи від обурення, мовчить бранка і дивиться на стару туркеню з байдужістю чужинки, яка не розуміє наказу (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 233); Пані ласкаво віталася з усіма, але невідступно держалася коло няньки-чужинки, що несла Вітю (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 65).