ЧУЖИНЕЦЬКИЙ

ЧУЖИ́НЕЦЬКИЙ, а, е, розм. Те саме, що чужинський. Проводирі швейцарські, переконавшися, що годі довше народові зносити чужинецьку самоволю, змовляються приступити до небезпечного, але святого діла — освободження [визволення] своєї вітчизни (Іван Франко, II, 1950, 76); «Десь тут…» вони лежать: убита чужинецькою бомбою рідна матуся і застрелений з чужинецької гвинтівки чи автомата рідний братик Грицько (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 75); Незважаючи на трагізм чорних буднів у чужинецькій неволі, наш народ.. сміявся з усіх загарбників (Петро Козланюк, Відродження.., 1950, 36).