ЧУЖОМОВНИЙ

ЧУЖОМО́ВНИЙ, а, е. Стос. до чужої мови; іномовний. Поки, збираючи золота й всякого скарбу багато, Із кораблями блукав Менелай між людей чужомовних, Дома тим часом Егіст свій злочин великий замислив: Сина Атрея убив (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 65); Переклади чужомовних творів, чи то літературних, чи наукових, для кожного народу являються важним культурним чинником (Іван Франко, XVI, 1955, 397); Що тепер жодна літературна мова не може обійтися без чужомовних слів, навряд чи й треба доводити (Володимир Самійленко, II, 1958, 371); Розбурханий чужомовний лемент заповнює вулицю (Олесь Гончар, Партиз. іскра, 1958, 16).