ЧУВА́Л, а, чол. Те саме, що лантух. Внизу, серед чагарників, ходили жінки, набиваючи чували сухим листям (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 40); — Всім же відомо: більше того, що дають наші прилади, вони не дадуть, хоч лусни. Людина й та — дадено їй чувал на чотири пуди підняти, так на п’яти вона підірветься (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 243); * Образно. Дядьки погупали чобітьми на поріг і потягли за собою цілий чувал диму (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 212).
ЧУВАЛ
Тлумачення слова