ЧУ́ТНИЙ, а, е.
1. Який сприймається за допомогою органів слуху, який можна чути (у 1 знач.). Вітер гуде, розвіває дідові бороду й приносить йому тихий, ледве чутний, мов з дна Дунаю поклик: — Оста-а-пе!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 388); Однак що це? Ганна вся аж стрепенулась, потяглася вперед, завмерла вслухаючись. Десь здалеку, із заріччя, долинули ледве чутні звуки запізнілої гармонії, почулися перегуки, співи (Олесь Гончар, II, 1959, 267); Чуйне солдатське вухо вловило у завиванні хуртовини далеку, ледь чутну рушничну стрілянину (Андрій Головко, II, 1957, 574);
// Виразний, помітний, голосний. Балабуха вийшов за двір і пішов шляхом наниз, над Рось. Шум води ставав чутніший (Нечуй-Левицький, III, 1956, 100);
// у знач. присудк. сл. Чути, звучить. Знадвору доноситься крик: їдуть, їдуть! — чутні гуркіт, фиркання… (Панас Мирний, I, 1954, 306); Хороша чутка далеко чутна, а погана ще дальше (Номис, 1864, № 4452).
2. Який можна відчути; відчутний. Ледь чутна передсвітанкова прохолода вливалася в оксамитову теплінь ночі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 284); Повітря торкалося чола ледь чутними доторками (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 10);
// Який схоплюють, виявляють за допомогою нюху. Звідкись долетіла ледве чутна хвилечка запаху диму (Гнат Хоткевич, II, 1966, 140); Під осінь, коли вже достигала садовина, вітерець приносив аромат стиглих яблук, груш чи ледве чутний запах диму від сушарень, де сушилася падалиця (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 306).
Чутний сон — неглибокий, сторожкий сон. Настя вже задрімала, вже й заснула легким чутним сном, а їй все здавалось, що вона не спить (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 356).