ЧУ́ШКА, и, жін.
1. розм., рідко. Те саме, що свиня 1,2. Татари споживали конину й баранину. Як правовірні магометани, вони ніколи не вживали свинини, а тому ненавиділи чушок (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 125); * У порівняннях. — Три дні будуть п’яні й лежатимуть, як чушки (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 208).
2. мет. Металевий злиток, видовжений брусок, виготовлений способом виливання; свинка. Автоматичний укладальник виконує кілька операцій: перевертає гарячі алюмінієві чушки, транспортує їх на стелажі (Вечірній Київ, 10.VII 1957, 1); Він завжди оглядав першу чушку з плавки нової печі (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 4); В Німеччині чавун охрестили «сирим залізом», в Англії — «свинячим залізом» (звідси поширилась і сучасна назва виливок: «чушка», «свинка») (Знання та праця, 6, 1971, 15).
3. етн., діал. Старовинний жіночий головний убір у формі шапочки, різновид очіпка. — І мати моя носила очіпок на голові і я зав’язуватимусь в чушку вже й до смерті (Нечуй-Левицький, I, 1956, 192).