ЧУРІ́ТИ, рить, діал. Дзюрити. — Я кинув геть топорець [топірець], обілляв безтямну водою, спинив кров, що чуріла з її рани (Іван Франко, IV, 1950, 393); Проколов десь ногу в дірявім постолі, кров чуріла (Гнат Хоткевич, II, 1966, 105); Коровиця жує [сіно], а молоко чурить до дійниці білими струйками [струмками] (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 360);
// безос. Чуріло на оструб (Словник Грінченка).
ЧУРІТИ
Тлумачення слова