ЧУРБА́К, а, чол., розм. Обрубок дерева, коротка колодка. Гнат Яворський помітив, що в пічці прогоріло дерево, і підкинув нових чурбаків (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 91); Варя вийшла на подвір’я, витягла з сараю дерев’яні чурбаки і .. вдарила по одному з них сокирою (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1948, 127); На дерев’яному чурбаку серед колиби горів каганчик (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 374).
ЧУРБАК
Тлумачення слова