ЧУ́РА, и, чол., діал. Джура. Зо мною, слухай же, остались Данило, чура мій, та я, Та Пріся, дочечка моя! (Тарас Шевченко, II, 1963, 257); Як ось двері одчинились, і лізе в хату, тяжко переступаючи через поріг, батько Пугач, а за ним його чура (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 134).
ЧУРА
Тлумачення слова