ЧУПРИНДИР

ЧУПРИ́НДИ́Р, индиря, чол., розм. Те саме, що чубар. Гребнули раз, два, три, чотири, Як на! — у берега човни; Троянці наші чуприндирі На землю скіць — як там були! (Іван Котляревський, I, 1952, 164); Недалечко стоїть високий козак у кармазиновім жупані, в чорних оксамитових штанях і жовтих чоботях… такий з нього чуприндир, що кращого не знайти і у коші! (Олекса Стороженко, I, 1957, 82); В кого він тільки вдався такий? В кого ж, як не в батька. І в Гната добрішає й добрішає серце до свого норовистого чуприндиря (Михайло Стельмах, I, 1962, 545).