ЧУ́ННИК, а, чол., заст. Ремісник, який виготовляв чуні. При спуску в шахту [у XIX ст.] на ноги взувалися чуні.. їх виплітали з конопляних мотузків спеціальні майстри — чунники (Нариси з історії українського.. мистецтва, 1969, 58).
ЧУННИК
Тлумачення слова