ЧУМАНІ́ТИ, ію, ієш, розм. Те саме, що чманіти. Вип’є без міри, та й після чуманіє (Словник Грінченка); Від самого того крику чуманіла твереза голова (Іван Ле, Наливайко, 1940, 90); Млостиво, гаряче-духмяно дихає тамариск, туя дурманить своїм запахом, аж голова чуманіє (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 45); * У порівняннях. Вона сиділа і думала, мов чуманіла… (Панас Мирний, III, 1954, 120).
ЧУМАНІТИ
Тлумачення слова