ЧУДИ́ЛО, а, чол., розм. Те саме, що дивак. Мій товариш таки чудило був: усе щось зморозить (Гнат Хоткевич, I, 1966, 165); — Давай вип’ємо, хоч, може, це й не зовсім гарно — пити за дівчину. — Чудило! Що ж тут поганого? (Павло Загребельний, Спека, 1961, 213).
ЧУДИЛО
Тлумачення слова