ЧУДОВИЩЕ

ЧУДО́ВИЩЕ, а, сер. Те саме, що чудовисько. Став мій Лис, оглядає те чудовище, що зробилося з нього, обнюхує, пробує обтріпатися — не йде (Іван Франко, IV, 1950, 93); Повилазили з-під лав, з-під печі причаєні там чудовища і, розправляючи члени, розтягалися всюди (Гнат Хоткевич, II, 1966, 254); Чужії жони з церкви ідуть, Моє чудо з корчми ведуть. О загрими, громовище, Убий моє чудовище! (Українські народні пісні, 2, 1965, 155);  * У порівняннях. Патер Гаудентій широко витріщеними очима дивився на о. Чимчикевича, як на яке заморське чудовище (Іван Франко, II, 1950, 187).