ЧУДНУВА́ТИЙ, а, е. Який своєю поведінкою, вчинками викликає здивування, трохи чудний (у 1, 2 знач.). Пізніше, краще познайомившись з командиром полку, Андрій побачив, що це якась особлива, навіть чуднувата людина (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 96); — І такий він і з обличчя був… чуднуватий якийсь (Гнат Хоткевич, I, 1966, 85).
ЧУДНУВАТИЙ
Тлумачення слова