ЧУДІ́Й, ія, чол., розм. Те саме, що дивак. [Смола:] От чудій. На, на твої протоколи (Іван Микитенко, I, 1957, 129); — Цей будинок колись будував для себе один чудій-адмірал, — каже господар, оглядаючись на зв’язкового (Юрій Яновський, I, 1954, 195); — Мені треба квартиру, — сказав головний інженер.. — От чудій, — зітхнув директор (Павло Загребельний, Спека, 1961, 198).
ЧУДІЙ
Тлумачення слова