ЧУДА́Р, я, чол., розм. Те саме, що дивак. Найбільше.. не любив цей таємничий чудар і відлюдок усяких наукових та сільськогосподарських спеціалістів, а зокрема — журналістів (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 161); — От чудар! Якісь там недоумкуваті дівчата сказали дурницю, а ти ось і на рідну матір, і на всіх лютуєш (Є. Крот., Сини.., 1948, 148).
ЧУДАР
Тлумачення слова