ЧУДЬ, і, жін., збірн. Давньоруська назва естів, а також неслов’янських племен, що жили на землях Новгорода Великого, на сході від Онезького озера по річці Онезі і Північній Двіні. На північний схід від литовців і слов’ян жили: чудь (ести), меря, мордва, черемиси (марі) та ін. (Історія СРСР, I, 1956, 36); Ярослав із дружиною ходив на чудь (Павло Загребельний, Диво, 1968, 217).
ЧУДЬ
Тлумачення слова