ЧУБИТИ, блю, биш; мн. чублять; недок., перех., розм. Бити кого-небудь, хапаючи за чуба. Через їх синки в ледащо Пустилися, пішли в нінащо, А послі чубили батьків (Іван Котляревський, I, 1952, 137); Серед двору Василь насів Галю і чубив, та кричала не своїм гласом (Панас Мирний, IV, 1955, 103).
ЧУБИТИ
Тлумачення слова