ЧУБО́К, бка, чол. Зменш. до чуб. Такий [Миколка] чорнобривенький, білолиценький, носик невеличкий, щічки круглесенькі, ще й чубок кучерями (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 36); Марко блиснув своїми гострими сірими оченятами з-під чорного чубка, що звисав йому на лоб (Іван Микитенко, II, 1957, 318); Де не взявся сизокрилий Голубок — Як ухопить Горобчика за чубок! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 53); По однім боці [стежки] хвилювалося жито, по другім жовтіла глиняна круча з чубком червоних маків (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 394).
ЧУБОК
Тлумачення слова