ЧОВНЯ́Р, а, чол.
1. Той, хто перевозить човном людей і вантажі. — Швидше лагодься, — нетерпляче підгонила Маргіт човняра. — Бачиш, вітер який розгулюється… Хвиля росте! (Олесь Гончар, Новели, 1954, 50); Човняр відмовився перевезти його через наводнену річку (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 237);
// Представник козацького війська, що воювало на човнах. Головатого приваблювало море, приваблювали відчайдушні човнярі, що комплектувалися майже виключно з запорозької сіроми (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 81).
2. Майстер, який будує човни. — А який він човняр! Зробить човна, як скрипку, — хоч грай на ньому (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 269).