ЧОТИРИКУТНИЙ

ЧОТИРИКУ́ТНИЙ, а, е. Який має чотири кути. Фанза скидається на маленьку фортецю, обведену чотирикутною кам’яною стіною з дашком з оригінальної китайської черепиці таз високими й міцними воротами (Петро Козланюк, Подорожі, 1959, 55); На цьому півострові, за сірими стінами і чотирикутними високими вежами з переходами й містками, що, здавалося, виростали з скелястого, кам’яного берега, на семи зелених горах розкинулось велике місто Візантіон (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 135); Центром військового життя був великий чотирикутний майдан, де збиралася рада (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 402);
//  Який формою нагадує чотирикутник. Старий міцно стиснув у руках скручений джгут, і на його чотирикутному обличчі здулися грізні синюшні жовна (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 271); Раптом есесівець чотирикутним величезним носком чобота вибив цеберку з тремтячих рук діда (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 98); Його висхле довге обличчя, що довшало від чотирикутної борідки, посміхалося (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 251).