ЧОТИРИГРА́ННИЙ, а, е. Який має чотири грані. Під липою, над самим джерелом, стояв чотиригранний камінь (Іван Франко, VI, 1951, 33); Антін Андрійович запустив руку до своєї бездонної кишені й поставив на стіл чотиригранну запорозьку пляшку (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 411); Стебло гороху не зовсім чотиригранне, всередині порожнисте, легко вилягає (Зернові бобові культури, 1956, 14).
ЧОТИРИГРАННИЙ
Тлумачення слова