ЧОРТОПОЛО́Х, у, чол. Народна назва колючого бур’яну (будяків, осоту, татарнику тощо). Земля звідусіль підступає до Наталки, неорана, несіяна, в кураях та чортополохах, проте рідна до болю, ближча, рідніша, ніж будь-коли (Олесь Гончар, II, 1959, 217);
// перен., розм. Те саме, що непотріб 2. Гостросаркастичними вилами в страшну епоху кріпацької неволі [І. П. Котляревський] сміливо й хоробро пхав у казани й чани усякий чортополох пузатих, пихатих, брехунів (Літературна Україна, 12.IX 1969, 4).
ЧОРТОПОЛОХ
Тлумачення слова