ЧОРТІВНЯ

ЧОРТІВНЯ́, і, жін., розм. Те саме, що чортовиння. Казилось пекло з радощів великих — да вже казитись чортівня не буде (Словник Грінченка); — Скільки балакали за той кооператив, а й досі толку немає: скубуть останні злидні по базарах… — Оце вже, — мовив уголос Таврит, — чортівня зовсім. Але скажете брешу, коли не збудую долинянам кооператив! (Григорій Косинка, Новели, 1962, 32); — Що таке, Миколо Савичу? — занепокоєно спитав Василь. — Та якась чортівня… Такого наговорила твоя мати, що я й не второпав (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 278).
♦ Що за чортівня! — те саме, що Що за чортовиння! (див. чортовиння). Іван возився з мотоциклом. Сердито сказав до Співака: — Співак, що за чортівня?! — А що таке? — підійшов Співак. — Кому це потрібно? Хто це зняв? — показав на мотор (Андрій Головко, Літа.., 1956, 96).