ЧОРНИЛЬНИЙ

ЧОРНИ́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до чорнило. Кулька влучила їй якраз у бант, підстрибнула вгору і впала на стіл до Марини Пилипівни, залишивши після себе чорнильний слід у журналі (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 9); Стіл був покритий шматком червоної матерії з багатьма чорнильними плямами, подекуди пропаленої то сірником, то цигаркою (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 172);
//  Кольору темного чорнила. Чорнильна темнота;
//  Відтворений, зображений за допомогою чорнила. Із зошита Василя Чабаненка випадав промокальний папір; на ньому змальовано корабель і гармату, з жерла якої вилітає хмара чорнильного диму (Олесь Донченко, IV, 1957, 163).
▲ Чорнильний горішок — хворобливий наріст на молодих дубових вітках та листі, що містить у собі дубильні речовини. У перекладі з латинської слово «гал» означає чорнильний горішок. Колись гали, зокрема дубові (їх у народі звуть дубовими «яблучками»), використовували для виготовлення чорнила (Наука і життя, 5, 1973, 41); Чорнильний мішок; Чорнильна залоза — залоза в деяких тварин, яка виділяє темну рідину, сепію, що допомагає їм уникати небезпеки. Для захисту від ворогів більшість спрутів випускає з свого тіла, з так званого чорнильного мішка, темну рідину, яка каламутить воду і позбавляє переслідувачів видимості (Наука і життя, 2, 1958, 23); Всередині тіла каракатиці, кальмара чи восьминога є невелика «чорнильна залоза». Вона виділяє чорну рідину — це і є «чорнило» (Вечірній Київ, 26.VII 1957, 4); Чорнильний олівець — олівець з особливим графітом, який при змочуванні пише як чорнило; хімічний олівець.
♦ Чорнильна душа див. душа.