ЧОРНОМА́ЗИЙ, а, е, розм.
1. Чорний від бруду, замазаний в землю, грязь і т. ін. Просовують до його [нього] рученята голі, чорномазі діти, страшні, сухі, тремтять од холоду… (Панас Мирний, I, 1949, 251).
2. З темним кольором шкіри, дуже смуглий. — Шубу одягай! Замерзнеш у степу, — гукнув їй якийсь літній, чорномазий, як циган, козак (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 445);
// у знач. ім. чорномазий, зого, чол.; чорномаза, зої, жін. Людина з таким обличчям.