ЧОРНОГРИ́ВИЙ, а, е. Який має чорну гриву. Багато оленів-рогачів і чорногривих турів лягло головами від стріл і ратищ боярських (Іван Франко, VI, 1951, 10); Іржуть на вітрі коні чорногриві (Андрій Малишко, Чотири літа, 1946, 148); * Образно. Ось і сьогодні вечір чорногривий, неначе кінь басує вороний, а я іду, волоссям сивий, сивий, і тільки серцем, серцем молодий (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 20);
// у знач. ім. чорногривий, вого, чол. Кінь, який має чорну гриву. Чорногриві, обійшли обози, Неживих знайшли господарів — Й потекли гарячі кінські сльози Гайдукам поміж смолистих брів (Платон Воронько, Коли я.., 1962, 82).
ЧОРНОГРИВИЙ
Тлумачення слова