ЧОРНОГОЛОВИЙ

ЧОРНОГОЛО́ВИЙ, а, е. Який має темне, чорне волосся; чорноволосий. Вичуняла [Уляна] і серце і душу віддала своїй дитині, своєму чорноголовому Івасеві (Панас Мирний, I, 1954, 301); Я тебе запам’ятав на все життя — чорноголового, рожевощокого, білозубого в полотняних штанцях і сорочечці (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 29);
//  у знач. ім. чорноголовий, вого, чол.; чорноголова, вої, жін. Той, хто має темне, чорне волосся. — Хто се? — роздалося коло його уха.. — Не знаю, — одказав чорноголовий (Панас Мирний, I, 1954, 327);
//  З чорною шерстю, чорним пір’ям на голові (про тварин, птахів). Чорноголові дятли діловито дерлися корою, вистукуючи й вислухуючи хворі дерева (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 41); Ось ми в центрі колонії чорноголових мартинів. Їх крики зливаються в нескінченний багатоголосий гомін (Наука і життя, 11, 1965, 15).