ЧОРНОЧУБИЙ

ЧОРНОЧУ́БИЙ, а, е. Який має чорний чуб; з чорним чубом. Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги..Будуть тебе кликать у сади зелені Хлопців чорночубих диво-наречені (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 8); Партизани поспішали.. Піппо Бенедетті висипав на шофера цілі черги круглих і красивих італійських слів, а той тільки крутив своєю чорночубою головою і так само повільно і вперто долав один завиток шосе за другим (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 505);
//  у знач. ім. чорночубий, бого, чол., розм. Хлопець, чоловік, який має такий чуб. Ще до того, як розреготався шофер, Віра Андріївна зрозуміла — з них грошей не візьмуть, чорночубий просто вирішив відплатити Бучці за театр (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 92).