ЧОРНОБРИВЧИК 1, а, чол. Пестл. до чорнобривець 1. — Дурненький, — втручалася Галя, — то ж усе ласкаві слова… — І набагато тобі ще їх вистачить? — На все життя, чорнобривчику мій … (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 297).
ЧОРНОБРИВЧИК 2, а, чол. Пестл. до чорнобривець2. Посередині на грядочці розрослись чорнобривчики, конвалія, а кручені паничі оплутались кругом хреста (Олекса Стороженко, I, 1957, 171); Хоч і стара хата і покрівля вже почорніла, та як зацвітуть Катрусині чорнобривчики та маки — веселіше стане на серці (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 8).