ЧОЛОВІЧИНА 1, и, чол., розм. Те саме, що чоловік. Чоловічина він непоказний собою — скидається весь на велику мурашку, поперев’язувану горбками (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 107); Дідові подобалось, як жінка схарактеризувала його ворога. — Поганий чоловічина, нема де правди діти, — сказав дід (Володимир Гжицький, V світ.., 1960, 107); — От чоловічина… Для своєї наживи готовий у вогонь і воду, а для загального добра і пальцем не ворухне… (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 557).
ЧОЛОВІЧИНА 2, и, жін., розм. М’ясо людини.