ЧОГО́СЬ.
1. займ. див. щось 1.
2. присл. Невідомо чому, з якоїсь причини; чомусь. Галя й Мотря сиділи собі та мовчки пряли. У кожної чогось так тяжко було на серці (Панас Мирний, I, 1949, 408); — Я чогось нездужаю трохи, — промовила Маруся (Марко Вовчок, I, 1955, 195); Так у мене складаються справи, що все чогось часу нема (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 427); Став виходити народ на перон. Вийшла й Катря. І тільки з дверей на перон, а народ назад чогось суне. Чути й вигуки: «Заходь! заходь!» Що там таке сталося — не придумати (Андрій Головко, II, 1957, 385); Лесь обережно сідає на краєчок тендітного кріселка і чогось зітхає (Михайло Стельмах, I, 1962, 271).