ЧМИХ

ЧМИХ, ЧМИХ-ЧМИХ, виг.

1. Звуконаслідування, що означає глухий переривчастий звук від виштовхування повітря, пари, відпрацьованого газу і т. ін. Дихання млинове нерівне, немов із перебоями: чмих, чмих… чмих (Андрій Головко, II, 1957, 18);
//  у знач. ім., розм. Дія за значенням чмихнути. На всякий чмих не наздоровкаєшся (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 291).

2. розм. Уживається як присудок за знач. чмихати і чмихнути. Подивився Коля скоса:.. — Покажу вам боровик: .. А обидві Клави — чмих! А обидві Нати — чмих! — І пішов луною сміх (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 101).