ЧІ́ПКО. Присл. до чіпкий. Не встигла Тоня й схаменутись, як Віталій уже чіпко подряпався вгору і вгору по стрімкій щоглі, по обламках трапа на ній (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 241); Іван присідає, втягує голову в плечі, чіпко тримаючись за гілля, дивиться вгору (Петро Колесник, Терен.., 1959, 10); Солдат, мов ведмідь, чіпко повз по землі… (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 259); * Образно. Слова старої матері вростали в її свідомість швидко і чіпко, як ті зерна, що падають в розпушений, прогрітий сонцем ґрунт (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 171).
ЧІПКО
Тлумачення слова