ЗНЯТТЯ́, я, сер. Дія за значенням зняти і знятися. Їй [людині] залишені найпростіші функції: встановлення, закріплення і зняття деталей, вмикання і вимикання верстата (Наука і життя, 5, 1959, 3); Процес шліфування і заточування будь-яких поверхонь різального інструмента.. передбачає зняття мінімального і рівномірно розподіленого припуску по всій поверхні (Технологія різального інструмента, 1959, 221); Вся наша Батьківщина відзначає двадцятиріччя зняття ленінградської блокади (Радянська Україна, 26.I 1964, 3).

ЗНЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зняти. На канапі купою навалено мерзлої білизни, перед завірюхою, видно, знятої з шворки надворі (Андрій Головко, II, 1957, 563); Данило плюсну вся коліном на те, що було колись білим ведмедем. Тепер це була погано знята шкура (Микола Трублаїні, I, 1955, 160); Коли Гнат вертався додому, хліб уже був знятий, місцями і звезений (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 307); Дивізії, зняті з-за Рейну, з гір Італії, прибували під Будапешт (Олесь Гончар, III, 1959, 271); Через місяць карантин з новоприбулих був знятий (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 194); Зняту куряву вітер відносив на поле (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 34); Знята рука повільно почала спадати (Петро Панч, Іду, 1946, 36); З гордо знятим чолом ми щасливі ішли у чудесні простори науки (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 50); Портрет був великий, більш ніж кабінетного формату. Її фігура була там знята по пояс (Леся Українка, III, 1952, 601); Це був мій перший звуковий фільм [«Іван»], знятий на дуже поганій апаратурі (Олександр Довженко, I, 1958, 25); Налякані, зняті жалем робітники покидали роботу та стояли, мов зачаровані (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 217);
//  знято, безос. присудк. сл. — А чом ви, хлопці, не орете? — Та, дядьку, свято. — Яке свято? — Чересло й леміш знято (Номис, 1864, № 190); У призначений час вся бойова група була біля госпіталю. Вартового при вході знято (Дмитро Бедзик, Плем’я.., 1958, 73); В Севастополі було знято світломаскування, яке тривало кілька днів (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 25); Дем’янка було знято коло шахти в ту хвилину, як вийшов після рекордної зміни (Юрій Яновський, Мир, 1956, 162).
 Мов (наче, неначе, як і т. ін.) з (із) хреста знятий — про людину, яка має змучений, хворобливий вигляд. — Чого ти така мучена, мов із хреста знята? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 237); Він у дверях стоїть.. — блідий, з хреста неначе знятий (Іван Франко, XIII, 1954, 286); — Та ти ж як з хреста знята. Чи тебе мати не годує? (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 113).

ЗНЯ́ТИСЯ див. зніматися.

ЗНЯ́ТИ див. знімати.

ЗНЮХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗНЮХАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Обнюхувати одне одного (про собак).

2. перен., зневажл. Вступати в таємний зговір, домовлятися про спільні дії. Багач з багачем знюхається і за три милі (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 329); — А ти що робив минулого літа? Як готувався до бою?! З ченцями знюхався! (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 435);
//  Вступати у любовні стосунки. — Ось яка ти, Насте! А я й не знав… Значить, не випадково знюхалася з Савенком (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 77); Чого це вона надулася? Позавчора сиділи під вербами, все було добре, а сьогодні полум’ям дихає. Може, справді, із Сергієм знюхалася? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 12).

ЗНЮ́ХАТИСЯ див. знюхуватися.

ЗНУЩА́ННЯ, я, сер.

1. Дія за значенням знущатися. Хлоп і подумати не смів, Щоб проти панського бажання Робити щось, а як не міг Знести неволі та знущання, То кидав все, в чужину біг (Іван Франко, X, 1954, 282); В кількох словах він переказав розповідь вітробалчан про лободу в хлібі, пре знущання над солдатками, над біднотою, про «холодну» при волості (Андрій Головко, II, 1957, 630).

2. Зла насмішка, глузування. П’ять довгих років старанно й сумлінно прислуговував він пану Бжеському, гнувся, терпів грубі жарти і знущання примхливого пана (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 4); Піонери колгоспного руху пам’ятають, як шипіла куркульня, яким градом знущань осипала вона їх голови (Радянська Україна, 26.VII 1957, 1).

ЗНУЩАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., з кого — чого, над ким — чим і рідше без додатка.

1. Заподіювати муки, страждання кому-небудь. У перші віки християнства язичники так не лютували проти християн, як у ту годину шляхта знущалась, мордувала і карбувала своїх братів (Олекса Стороженко, I, 1957, 163); — Батько п’янчуга, знущався на очах в дитини з матері, поки загнав її на той світ, а сам до психолікарні достукався (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 165); Вони знущалися над ним: кололи, били, — та нічого їм не сказав юнак (Павло Тичина, До молоді.., 1959, 59).

2. Зле висміювати кого-, що-небудь, глузувати з когось, чогось. Тяжко плакала Ганнуся, І не знала, за що, За що мати знущається, Лає, проклинає, Своє дитя без сорома Байстрям нарікає (Тарас Шевченко, I, 1951, 166); Вона знущалася з нього — з його нерішучості, з того, що от уже цілий місяць дивиться він на неї закоханими очима, але не наважується сказати їй про своє почуття (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 106); — Тобі вже одинадцять років, а ти від горшка — два вершка, — продовжував знущатися Маслюк (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 6).

ЗНУЩА́ЛЬНИЙ, а, е. Сповнений знущання, глуму; глумливий. Сміх той був не тільки заперечливий, але й знущальний (Іван Ле, Право.., 1957, 20).

ЗНУЩА́ЛЬНО. Присл. до знущальний. Таїса знущально підколювала, називала його чоботом (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 85); «Знайдуть [Джмелика]», — охоплює відчай Тимка, а Сергій знущально усміхається: — Ну, в якому він кутку? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 272).